Як розповідає в Кривому Розі «Рудник «Суха Балка», Віталій Тараненко – бурильник шахти імені Фрунзе. Працював на глибокому бурінні понад 20 років
Мав прекрасних наставників, сам навчав гірництву, ділився досвідом з початківцями. За сумлінну працю та активну позицію має низку відзнак, зокрема нагрудний знак «За активну роботу в ПМГУ» та відзнаки «За заслуги перед містом» ІІ ст, ІІІ ст.
– Ці відзнаки – не лише моя заслуга, це визнання колективної праці моєї бригади, дільниці. Так у шахтарів заведено – усе робити разом, разом нести відповідальність за успіхи та поразки, – переконаний Віталій Вікторович.
Після виходу на пенсію гірник освоїв професію водія вантажних автомобілів та автобусів й продовжує працювати на автоевакуаторі – надавати допомогу тим, хто в дорозі потрапив у пригоду через несправність техніки.
Неодноразово пан Віталій надавав допомогу військовим.
Перевозив автівки й звичайних громадян, які були понівечені обстрілами.
Теперішні мрії гірника нічим не відрізняються від мрій багатьох людей про мир, про закінчення війни, про спокійне життя, про достаток та злагоду.
– Це так добре, коли люди щасливі, – зазначає Віталій Тараненко.
І його історія життя демонструє приклад гідності, людяності.
Вона підкреслює, що справжня сила і в професійній майстерності, і у здатності підтримувати інших, залишатися вірним своїм цінностям і не втрачати віру в добро.
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
