Наближається березень 2022 року, нагадує Весь Кривий Ріг. Яким він буде для тих, хто захищав Україну на сході від російських найманців?
Адвокат, добре відомий в Кривому Розі, одним із перших пішов добровольцем в АТО.
І тепер, на початку 2022 року він розповів про відношення до захисників вітчизни на Дніпропетровщині.
Березень 2015 року.
Їду в свою першу та єдину відпустку в Кривий Ріг через автовокзал Дніпра. На мені військова форма, яка ніби й відносно чиста, але запах диму з буржуйки та пороху від розривів випрати просто нереально.
Ще повністю не усвідомлюючи себе в просторі та часі, у віконце каси Дніпровського автовокзалу надаю атовську довідку, яку завбачливі батальйонні штабні офіцери надали напередодні від’їзду.
Вона нова, але після півдня, проведеного в кишені підім’ята. Вуста говорять фразу «Кривий Ріг. Зараз.».
По той бік скла дівчина-касир, зустрівши мій погляд миттєво опускає очі, й починає тендітними пальчиками щось швиденько друкувати.
Я з неї не відводжу погляду, обличчя розпливається у блаженній, але спокійній посмішці. Після півроку війни все для мене незвичне та дивне.
А касир, без жодного слова, не підводячи очей робить свою роботу. Вона не питає на коли, не вимагає якихось документів, пошарпаної довідки без фото, але з печаткою військової частини та блаженної посмішки достатньо…
Березень 2021 року.
Знову автовокзал Дніпра.
У касу надаю посвідчення учасника бойових дій…
І починається: «на ето врємя только за дєньгі, мєст нєт, только чєрєз два часа…»
«у Вас какая-то фотографія нє чоткая…»
Такі різні ці березні…
Підготував до публікації
Інокентій РЕЙДЕР,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг