Як повідомляє в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», кінолог Анастасія розповідає про виховання та підготовку до майбутніх завдань тримісячного службового собаки Зевса: Я хочу, щоб він був кращим з кращих
«В дитинстві в мене стався не дуже приємний випадок спілкування із собакою, внаслідок чого я побоювалася їх», — згадує Анастасія.
Потім в житті Насті з’явився домашній улюбленець шпіц Натан і острах поступово зник. Нацгвардійка говорить, що стала стосовно собак більш розсудливою і впевненою та ділиться набутим для себе правилом: перш ніж спілкуватися із собакою, потрібно уточнити у власника – можна чи не можна.
«Я вступила до лав Національної гвардії й несла службу з нашими кінологами. Бачила, як вони виконують завдання разом зі своїми підопічними, як про них дбають, як дресирують. Це теж підштовхнуло до обрання майбутнього військового фаху».
Обирати свого чотирилапого напарника Анастасія їхала разом з побратимами, оскільки погляд професіоналів при виборі собаки є вкрай важливим.
«Коли я побачила у цуценяти великі лапи, його не по віку великий, міцний і гарний екстер’єр, одразу подумала: назву його Зевс, на честь верховного бога порядку та правосуддя з давньогрецької міфології. Хлопці потім жартували, що ми на розпліднику створюємо пантеон: вже є Арес та Ніка».
Про породу «німецька вівчарка» Настя говорить, що вона одна з найкращих для виконання службово-бойових завдань, відмінно піддається дресуванню. А ще – має добру вдачу.
«Дресування цуценяти починається з того, що ти з ним проводиш багато часу, привчаєш до себе. Ти маєш стати для собаки всесвітом, завоювати його довіру. При цьому обов’язково має бути ієрархія: наставник у цьому тандемі головний. Я намагаюсь з ним домовитись і розумію, що треба бути більш вимогливою. Ми вже маємо певні успіхи: Зевс розуміє базові команди «До мене!», «Сидіти!», «Стояти!», «Поруч!», а також сміливо застрибує на доволі високі сходинки службового автомобіля».
Поки тримісячний Зевс нагадує малу дитину, інколи бавиться, може бути трохи неслухняним. В нього прорізаються зуби та він, як всі малюки, гризе призначені для цього предмети. Також у Зевса спеціальний режим годування, щоб він правильно набирав вагу.
Нацгвардійка поступово соціалізує собаку: привчає адекватно реагувати на виклики навколишнього середовища: сторонніх людей, інших тварин, до транспорту, гучних звуків.
Старші за віком службові собаки добре прийняли малюка Зевса, не ображають, говорить Анастасія. Вночі Зевс відпочиває, а вдень вона намагається дати відповідні до віку та вимог навантаження.
Ставлення Насті до домашнього улюбленця шпіца Натана та до службового Зевса однакове у плані любові та турботи, а от вимоги – різні.
Зевс має стати професійно підготовленим, щоб ефективно виконувати важливу військову місію. Попереду у Зевса — проходження усіх необхідних етапів перетворення на повноцінного службового собаку, опановування навичок виконання важливих завдань.
«Випробувань багато, але ми все здолаємо разом», — впевнена Анастасія.
«Кінолог – не професія, це поклик душі. Собака – це друг, частина твоєї сім’ї, ти з ним говориш, ніби з людиною. І водночас службовий собака – це твоя команда, твій побратим, з яким ти готовий йти на найризикованіші завдання і бути впевненим у ньому, як у самому собі, і навіть більше», — ділиться нацгвардійка.
Підготувала до публікації
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
