Артем Бамбас і Юля Зла познайомилися ще в навчальному центрі, три роки тому. Возз’єдналися в Криворізькому полку Арей рік тому
– Було темно й був високий парапет, Артем подав мені руку і я спустилася. Мені запам’ятався цей дотик, – згадує Юля.
– Так, пам’ятаю, тендітна така дівчина в зимовому одязі, на два розміри більшому… – усміхається Артем.
Вперше поцілувались в учебці 31 грудня, коли святкували Новий рік з лимонадом.
Після учебки Артем одразу потрапив до «Арея», Юля – в інший підрозділ. Але продовжували спілкуватися. Бачилися лише у відпустку й коли Артем відновлювався після поранень, а було воно в нього далеко не одне.
Рік тому Зла вирішила перевестися до «Арея», щоб більше бути разом.
Служити в одному полку не так вже й просто. Тільки-но Артем «запрошує небо», щоб кудись виїхати, йому одразу пише Юля повідомлення: «Ти куди вже там небо запросив? Я зараз приїду!» Коли Артем отримував поранення, Юля втішала себе – добре, що живий.
Турбота допомагала не думати про погане.
– Мені сподобався її спокій. Якось у Краматорську прилетіла ракета неподалік. У нас в квартирі повлітали вікна й навіть двері, а Юля сказала: «Лежимо. Вранці підметемо», – пригадує Артем.
Плани на майбутнє будувати складно, але про будиночок у лісі чи на березі якоїсь гарної водойми, подалі від людей, мріяти ніхто не заборонить. Війна призводить до того, що людям хочеться спокою. І це можна зрозуміти.
Всі ми різні в армії – мета одна – щастя після перемоги!
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
