Як розповідає «253 окремий штурмовий полк «Арей», народжений в Кривому Розі, Ішхан Григорян очолив перший штурмовий батальйон полку Арей після розширення підрозділу до рівня полку
Ішхан народився у Вірменії. У 1990-му батьки переїхали до України, у Кропивницький (тоді Кіровоград). Закінчив Білоцерківський аграрний університет.
Після навчання поїхав до Євросоюзу, пропрацював там п’ять років. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішив повернутися, відправив за кордон рідних і взяв до рук зброю, щоб «захищати близьких і Україну».
Ішхан Григорян очолив перший штурмовий батальйон полку Арей після розширення підрозділу до рівня полку. Військовий, який пройшов шлях від штурмової роти до командира батальйону, нині бере участь у бойових і пошуково-ударних діях на Запорізькому напрямку. Його становлення як командира відбулося безпосередньо на фронті — у штурмах і під вогнем.
— Я вперше на бойовці як командир батальйону. Коли «Арей» став полком, мене з командира штурмової роти призначили командиром батальйону. Зараз проводимо ударно-пошукові дії. Виявляємо ворога й знищуємо, — розповідає виданню «Тиждень» Ішхан Григорян, командир першого штурмового батальйону полку «Арей». — Як командир я не з неба впав, а виліз з окопу. Брав участь у штурмах взводним, ротним. Багато було моментів, коли повертався зі штурму і не вірив, що лишився живий. На Донеччині брали Нескучне, Старомайорське. Дуже важкі були штурми, перші. Але слова «мама» і «Бог» допомагали.
Якщо хоч комусь одному стало краще від того, що я тут, то воно того варте. Я так вважав, і коли був на фронті й знав, що можу загинути, а не лише коли став командиром. Ще важливо, коли ти й твої побратими єдині — за одну ідею. Навіть якби зараз сказали піти й зробити роботу, я б не задумувався — пішов би, знищував би ворога.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
