Танкісти — це майстри балансу між грубою силою броні та вишуканістю військової тактики. Вони одними із перших зустрічаються з ворогом обличчям до обличчя. І не бояться цього. 10 вересня в Україні відзначається їхнє професійне свято.
Війна почалася далеко не в 2022 році. Вперше бункерний вбивця путін посягнув на територіальну цілісність наших кордонів у 2014 році. Це та сама антитерористична операція, а згодом операція об’єднаних сил проти «іхтамнєтов», які стрімко заполонили землі України і не жаліли нікого. АТО/ООС вилилася у довгі 7 років та 324 дні (12 квітня 2014 – лютий 2022). Тепер цей строк примножує повномасштабне вторгнення. І у обох сценаріях рушійною силою були і є досі – танкісти. У випадку Кривого Рогу – 17-та окрема танкова бригада імені Костянтина Пестушка.
Людмила Капран втратила сина Костянтина 10 грудня 2014 року. Він командував ремонтною бригадою. Бував під Донецьком. Жінка згадує той період як надважкий. Адже це був тільки початок. Ніхто не готувався до такого. Нині ж, пані Людмила вважає танкістів своєю родиною.
«Ми завжди були горді за нашу 17-танкову бригаду. Я з такою гордістю відношусь до цього свята. Я вдячна хлопцям і хочу, щоб ми отримали перемогу. Всім танкістам бажаю здоров’я і вистояти цю війну», — сказала криворіжанка.
Заступник командира бригади Юрій Коник зауважує, що бригада відзначила 20 річницю з моменту свого створення. Це новітня сторінка історії у життєписі незалежності України.
«Ми маємо почесне найменування отамана Степової дивізії Костянтина Пестушка. Війна забирає найкращий цвіт нашої нації – синів та доньок. Є військові, які потрапили в полон, зниклі безвісти, поранені, загиблі. Як би не було важко, наш особовий склад робить все можливе і неможливе для того, аби вбивати ворога, боронити кордони, примножувати перемогу. Ми вдячні керівництву міста, районів за поміч, що надається», — сказав військовослужбовець.
Відчуття, що танкісти – єдина велика сім’я не є поодиноким, підкреслює голова ГО «Об’єднання солдатських матерів Криворіжжя та ветеранів АТО/ООС» Наталія Король. Ми маємо пам’ятати кожного, чиє життя забрав путінський режим.
«По всім напрямкам. По Запорізькому, Донецькому, Харківському. Кругом наші танкісти. Дуже скорботно чути, що вони гинуть. Коли мені телефонують і кажуть що той згорів, той загинув, той пропав без вісті. Після того, як мій син загинув, для мене всі хлопці – мої сини. У кожного солдата є сім’я – наша рідна Україна. І ми, батьки тих, хто загинув», — ділиться Наталія Король.
Сьогодні пройшло не тільки шанування загиблих Героїв. Воїнам 17-ої танкової бригади передана картина художника Горяєва «З нами Бог» та сертифікат на квадрокоптер DJI Mini 2 SE. Голова ради ветеранів 17-ої танкової бригади Валентин Мазур додає, що у наших танкістів стільки потужності, сили, мужності та героїзму. Цих якостей не має жодна армія світу на сьогодні.
«Танкісти – особливі люди. Це важка професія. І не лише тому, що треба обслуговувати і підтримувати техніку у бойовому стані. Це кожен день ризик. Вони виходять на бойові позиції і опиняються лицем до лиця з противником. Тільки майстерність може перемогти у цьому бою. Наші танкісти добре підготовлені. І це я добре знаю. Вони мають ту закалку, яку передали їм ветерани», — прокоментував він.
Шануємо, пам’ятаємо, цінуємо, вклоняємося! Слава танкістам Кривбасу та всієї України!
