До великої війни він працював прохідником на шахті імені Фрунзе, потім електромонтером на заводі. За плечима мав досвід служби в авіації у 2015–2016 роках. Коли навесні 2022 року окупанти підходили до його рідного міста, він без вагань повернувся у стрій. Пройшов шлях командира взводу, роти і побачив еволюцію фронту зсередини.
Сьогодні Олександр на позивний «Пан» – помічник командира стрілецького батальйону з артилерії у 17-й окремій важкій механізованій бригаді.
«Якби мені у березні 2022-го описали, як ми воюватимемо у 2026-му, я б не повірив», – розповів боєць.
Він поділив цей шлях на кілька етапів, адже війна змінювалася у нього на очах.
Спочатку ворог нахабно пер колонами, а українські захисники палили їх із засідок «Стугнами» та NLAW. Артилерія критично гатила по площах, розвідувальні «Мавіки» лише з'являлися, а ударних FPV-дронів не існувало взагалі. Основу армії складали вмотивовані добровольці з цивільного життя.
У 2023-2024 роках почалася виснажлива позиційна війна. Росіяни масово крили посадки КАБами та гнали піхоту на «м'ясні штурми». Прямі перестрілки стали рідкістю: 90% втрат приносили осколки під час артдуелей. На фронт пішли старші мобілізовані, яких за словами захисника, доводилося вчити виживати з нуля.
У 2026 рік настав час технологічного абсолюту. Скупчення техніки чи людей стало неможливим, тому нині воюють групами по 2-4 бійці під прикриттям систем РЕБ. FPV-дрони практично замінили класичну артилерію, а сама війна через контроль неба пішла під землю. Кожен солдат тепер є трохи інженером, який мусить розуміти частоти, пропелери та стріми.
Тим, хто зараз вагається щодо мобілізації, «Пан» радить відкинути страх, адже сучасне військо – це насамперед армія інтелекту.
«Не бійтеся. Тут величезний вибір посад, де ваші цивільні навички – технічні, інженерні чи логістичні – будуть використані на всі 100%. Спершу буде навчання. У нас потужна база та інструктори з реальним фронтовим досвідом. Командири дбають про людей, бо життя воїна – це найбільша цінність. Ви ніколи не залишитесь наодинці: поруч завжди буде старший побратим, який навчить, підкаже і підтримає», – запевнив Олександр.
Попри щохвилинну напругу, офіцер чітко знає, за що стоїть. У Кривому Розі на нього чекають дружина Юлія та син. Їхня безпека і є його головною мотивацією.
Нагадаємо, раніше ми писали, про криворіжця з позивним «Тренер», який був успішним спортсменом, пройшов важкі бої на фронті й нині – інструктор для новобранців.
