Сьогодні наш співрозмовник — Олександр на позивний «МАЛЯ», начальник групи психологічного супроводу та відновлення танкового батальйону 17-ї Криворізької ОВМБр. Його шлях у ЗСУ — це приклад того, як бойове хрещення під вогнем стає фундаментом для допомоги побратимам
— Олександре, ким ви були до того, як одягнули піксель?
— Я родом із невеликого міста Шахтарське, що на Дніпропетровщині. У цивільному житті моя професія була максимально мирною, хоч і суворою — працював шахтарем на шахті «Ювілейна» (ШУ «Першотравневе»).
— Як розпочався ваш бойовий шлях?
— У травні 2022 року я був мобілізований через Синельниківський РТЦК. Потрапив до 17-ї бригади. Спочатку був механіком-водієм танка. Це була робота, де ти буквально відчуваєш міць заліза під руками, але водночас усвідомлюєш величезну відповідальність за екіпаж.
— Ви брали участь у звільненні Херсонщини. Який епізод закарбувався у пам’яті найбільше?
— Це було під час штурмових дій. Ми працювали разом із суміжними підрозділами. Пам’ятаю артилерійський вогневий вал, після якого ми пішли на штурм. Командир помітив ворожу БМП-3 на відстані 500 метрів. Навідник миттєво зреагував — кумулятивний снаряд буквально розділив ворожу «коробочку» навпіл. Я спостерігав за цим через триплекс і саме тоді гостро відчув ту міць, з якою ми захищаємо своє — свою землю і право на майбутнє. Того ж дня, коли ми відкочувалися на дозаправку та поповнення БК, ми вивозили поранених хлопців прямо з поля бою.
— На війні не обходиться без поранень. Розкажіть про свій досвід.
— Під час одного зі штурмів наш танк наїхав на протитанкову міну. Я отримав акубаротравму. Тиждень реабілітації — і знову до строю. У 2023 році я вже став старшим механіком-водієм роти.
— Як стався цей перехід — від важелів танка до психологічної підтримки бійців?
— Здобувши бойовий досвід, я зрозумів механізм роботи армії зсередини. Я бачив, що відчувають люди в бою і після нього. У 2024 році командир підрозділу надав мені можливість пройти навчання у Військовому інституті КНУ ім. Тараса Шевченка. Тепер я продовжую службу як офіцер-психолог. Мій бойовий досвід допомагає краще розуміти хлопців — я був на їхньому місці, я знаю, як пахне порох і що таке «приліт».
— Як ви вважаєте, як змінилася війна за ці роки?
— Правила гри змінилися радикально. Інновації — це двигун: ШІ, роботизовані комплекси, дрони — це наше майбутнє і перспектива. Але головне залишається незмінним: жодна технологія не працює без людини. Людина — це серце будь-якої системи.
— Що дає сили триматися?
«Вдома на мене чекають дружина та маленький син. Вони — мій головний якір і мотивація».
— Ваше послання тим, хто вагається щодо служби?
«Скажу одне: не бійся, що не вийде. Бійся, що не спробуєш! Ми переможемо ворога тільки разом».
— Психологія на війні — це…
«Це фундамент, який дозволяє воїну залишатися воїном навіть у найважчі часи».
Слава Україні!
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
