У Кривому Розі з глибокою шаною вшанували пам'ять двох полеглих Героїв – Богдана Супруна та Владислава Гаркушина. На фасаді криворізької гімназії № 15, де навчалися захисники, встановили меморіальні дошки на їхню честь.
Вероніка Бублик, вчителька початкових класів гімназії, поділилася спогадами про Богдана Супруна: «Я добре пам'ятаю той день, коли Богдан вперше прийшов до школи. Це був розумний хлопчик, який ставив глибокі нестандартні запитання. В його очах палахкотів вогник допитливості, жага до знань. Богдан був лідером, не боявся брати на себе відповідальність. Однокласники завжди прислухались до його думки. Він активно брав участь у шкільних святах, спортивних змаганнях. А головне – він був справжнім, чуйним, щирим, відданим. Богдан – це наша гордість, наш біль і наша пам'ять. Пам'ятаймо, шануємо, дякуємо».
Чоловік сам прийняв рішення доєднатися до лав захисників. Підписав контракт 18 червня 2024 року, а 9 грудня загинув на Харківщині. Був розвідником.
«Його останні слова були: «Все добре». Потім поруч розірвався снаряд, зачепило багато органів. Йому зробили численні операції, але осколок залишився в серці. Мали робити ще операцію, але почався абсцес, йому ставало гірше…», — поділася Наталя Супрун, мати Героя, у якої рана на серці від втрати сина досі шалено болить.
Владислав «Маджахед» Гаркушин служив в першому батальйоні частини 3102. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання біля містечка Липці Харківської області. Воїн дістав важке поранення, але ще близько двох кілометрів, стікаючи кров'ю, йшов до евакуації. У шпиталі лікарі 18 днів боролися за його життя. Батьки були поруч з ним, але серце захисника не витримало».
Владислав був мандрівником, захоплювався вивченням релігій різних країн та народностей. Зустрів кохану дівчину й одружився у 2023 році та мріяв про дітей. Його мама з болем у серці згадала: «Він казав мені, що догляне мене до старості, а я допомагатиму виховувати онуків. Він був дуже доброю людиною, ніколи не ображався, завжди йшов назустріч. З перших днів війни розвозив продуктові набори людям з інвалідністю, розвантажував гуманітарні вантажівки, допомагав 233-й бригаді, взяв у хлопців рекомендаційний лист і готувався стати мінометником. А після навчання у Британії, пішов у гвардію наступу. У нас дуже велика родина, ми дуже за ним сумуємо. Він назавжди залишиться в наших серцях теплим, яскравим синочком».
Воїн прожив лише 31 рік.
Ці меморіали довгі роки нагадуватимуть про подвиг молодих криворіжців, чиї імена навіки закарбовані в історії міста та України. Їхню мужність, відданість та жертовність цінуватимуть майбутні покоління.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Юрій Ковальчук зі 129-ої ОБр ТРО отримав «Срібний хрест» від Сирського.
