21-го квітня 2026 року поріг вічності переступив Захисник України, гірничомонтажник дільниці №18 Шахтобудівельного управління ЧЕРЕВИК Віктор Володимирович, повідомила прес-служба Криворізького залізорудного комбінату
Віктор народився 13-го липня 1977 року в м. Долинська Кіровоградської області. Після закінчення школи юнак вступив до Криворізького гірничо-електромеханічного технікуму, де здобув спеціальність «Технічне обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств».
Свої перші професійні навички хлопець здобував ще під час навчання, працював монтажником технологічних трубопроводів на Криворізькому СУ-2 «Дніпродомнаремонт».
Після отримання диплома молодий випускник працював на різних підприємствах Кривбасу – слюсарем-ремонтником на Криворізькому ГЗК та «Криворіжсталі», а потім бетонярем на ТОВ «Спецтрансбуд».
У 2013 році Віктор пов’язав своє трудове життя з підземними горизонтами Кривбасу. Розпочинав з професії учня електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування дільниці гірничомонтажних робіт Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання Криворізького залізорудного комбінату.
Спочатку працював на поверхні, з часом, набираючись досвіду і навчаючись у старших колег, працював у підземних умовах.
Трудився електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування в Сервісному управлінні, Шахтомонтажному управлінні, Шахтобудівельному управлінні.
Завжди прагнув навчатися і пізнавати тонкощі обраної справи, тож підвищував свій розряд. З 2021 року шахтар став обіймати посаду гірничомонтажника дільниці №18 (гірничомонтажних робіт) Шахтобудівельного управління, де трудився донині.
За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним професіоналом, який не боявся труднощів та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Шахтобудівельного управління й підприємства.
2-го березня 2022 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Віктор Черевик пішов добровольцем в 129 окрему бригаду Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Ніс службу у військовій частині А7224.
На жаль, 21-го квітня 2026 року, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, загинув в районі населеного пункту Вільшанка Сумської області.
Без батька залишився син Артем.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
