Життя Віталія Безуглого, повідомляє Весь Кривий Ріг, обірвалось у боротьбі за Україну. Він народився 29 червня 1994 року у Жовтих Водах. У шість років пережив втрату батька
Працював на Жовтоводському хлібзаводі, пізніше переїхав до Кривого Рогу, де трудився на Центральному рудоремонтному заводі. Усього в житті досягав сам — без сторонньої допомоги, завдяки праці та наполегливості.
1 квітня 2022 року він став на захист Батьківщини. Служив командиром 2-го артилерійського взводу. Пройшов найзапекліші бої на Херсонщині, Донеччині та Запоріжжі. Мав статус учасника бойових дій.
За мужність, відвагу та успішне виконання бойових завдань був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За поранення».
За час служби зазнав серйозних поранень — осколкове поранення, численні опіки, контузію. Пройшов лікування та реабілітацію і знову повернувся на фронт.
7-го листопада 2024 року під час ротації з бойової позиції в районі Курахового Донецької області ворожий дрон атакував їхній автомобіль, прицільно скинувши боєприпас. Один із військових отримав поранення.
Віталій разом із побратимами ще два дні утримували позиції, відстрілювалися, поки не закінчилися припаси. Через масовані атаки ворога їх не змогли евакуювати або надати підкріплення.
З 9-го листопада вони перестали виходити на зв’язок і вважалися безвісти зниклими.
Як згодом повідомив звільнений із полону побратим, 12-го листопада їх захопили кадирівці та вивезли у невідомому напрямку. Факт загибелі Віталія підтверджено ДНК-експертизою.
Рідні згадують його як справедливого і мужнього, такого, що не жалів себе та завжди ставив життя побратимів на перше місце. Він був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, щирою та доброю людиною, яка до всіх ставилася з любов’ю.
У захисника залишилися мама Валентина, дружина Вікторія, донька Софія, сестри Юлія, Ганна, Єлизавета, брати Ярослав та Володимир.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
