25-го грудня 2024 року обірвалося життя Захисника України, машиніста тепловоза служби експлуатації залізничного цеху рухомого складу УЗТ ПОКОТИЛА Володимира Ігоровича повідомила прес-служба Криворізького залізорудного комбінату
Володимир Ігорович народився 1 червня 1985 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи пішов навчатися до Криворізького гірничого технікуму за спеціальністю «Шахтне і підземне будівництво».
Виробничу практику хлопець проходив гірником підземним на дільниці №10 шахтобудівельного управління Криворізького залізорудного комбінату. Певний час юнак трудився вантажником у ПП «Ксенія».
У 2007 році Володимир вирішив кардинально змінити своє життя, тож пішов навчатися до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею, де опанував професію залізничника.
На початку 2009 року молодий фахівець працевлаштувався помічником машиніста тепловоза цеху №9 управління залізничного транспорту. Паралельно навчався у Дніпропетровському інституті професійного розвитку і освіти, де підвищував свою кваліфікацію.
Здобуваючи досвід, навчаючись у старших колег, удосконалюючи свою професійну майстерність, Володимир Покотило обійняв посаду машиніста тепловоза служби експлуатації.
За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним трудівником, який не боявся опановувати нове, удосконалювати свої здібності та постійно навчатися.
Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва УЗТ й підприємства.
15-го жовтня 2024 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Володимира Покотила було призвано до лав Збройних Сил України. Понад усе прагнув жити у вільній і незалежній країні, щоб його родина та близькі були в безпеці. Саме це додавало йому сил протистояти ворогові та захищати свою землю.
Ніс службу стрільцем-снайпером 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А4862.
На жаль, 25-го грудня під час виконання бойового завдання він загинув поблизу н.п. Нововасилівка Покровського району Донецької області.
Без чоловіка залишилася дружина Тетяна Вікторівна, без батька – донька Софія.
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Володимира Покотила та схиляє голови у великій скорботі.
Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, доброго та чуйного чоловіка, батька та побратима.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
