Після початку повномасштабної війни сотні тисяч українців стали із зброєю на захист своєї країни, а мільйони взялися їм у цьому допомагати. Зокрема, і колектив криворізьких волонтерів, які із перших днів війни зайнялися виготовленням маскувальних сіток для військових на базі одного із навчальних закладів Довгинцівського району. Відтоді, за понад рік, волонтери значно вдосконалили свою техніку плетіння, а їх вироби побували фактично на всіх напрямках фронту.
У сучасній війні, де використовується велика кілька безпілотників та інших засобів розвідки, важливість маскування як техніки, так і особового складу виходить на абсолютно новий рівень та часто стає питанням життя чи смерті. Тому потреба у маскувальних сітках на фронті надзвичайно велика.
У Довгинцівському районі їх виготовленням займається група волонтерів, серед яких і Марина. Дівчина каже: «Наш колектив із першого дня війни долучився до плетіння сіток. Я досить швидко навчилася. Це не складно, а в той же час дуже важливо, адже наші захисники також повинні бути захищені. Під час плетіння я вкладаю любов та свою душу, думаю про нашу найскорішу Перемогу. Намагаюся приходити хоча би двічі на тиждень після роботи».
На самому початку у якості основи для сіток виступала рибацька сітка. Втім, волонтери постійно вдосконалювали свою техніку та з часом навчилися плести основу із тканини. У якості матеріалу для сітки використовують предмети одягу. Їх знаходять самі або приймають від небайдужих людей. Створюють сітки в залежності від сезону: взимку – білі, восени – із використанням коричневих та червоних кольорів, а зараз – зелені. На колір та фактуру впливає також природний пейзаж у місцевості, де працює той чи інший підрозділ.
«Опанування сіток давалося на диво легко. Адже це потрібна справа. Робимо ми це із думками та турботою про наших захисників, серед яких і наші рідні та близькі. Для них сітки дуже важлива річ, але, оскільки вони створені із тканини, то дуже швидко псуються. Відповідно, потрібно їх завжди дуже багато. Тому ми намагаємося приходити сюди якомога частіше. Втоми немає, а є задоволення від того, що ми допомагаємо у цей важкий час», — зазначила волонтерка Юлія.
Її колега Людмила навпаки каже: «Якщо чесно, процес опанування плетіння сіток проходив не легко та не швидко. Тому що із кожним разом постійно щось змінювалося. Спочатку була одна технологія, потім інша. Ми щоразу опановували щось нове, покращували наші вміння. Для мене такий досвід став по-справжньому новим. Сподіваюсь, що частинка моєї душі є в кожній із цих сіточок. Нам дуже приємно чути від армійців слова подяки за нашу роботу. Але, як би там не було, наша вдячність їм за те, що ми можемо працювати, жити, дихати та виховувати своїх дітей набагато більше».
Точно порахувати кількість виготовлених за весь час волонтерками сіток просто неможливо. З-під рук майстринь вийшло значно більше тисячі метрів. Отримували їх армійці на Херсонському, Запорізькому, Донецькому, Харківському та інших напрямках. Відгуки – найкращі, захисники щиро дякують. А волонтерки продовжують вносити таким чином свій важливий вклад в перемогу.
