Під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку фронту 6 лютого загинув Владислав Жаріков. До армії він працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» помічником машиніста тепловоза ЗЦ-2.
Серце воїна перестало битися на околиці селища Удачне. Після бою криворіжець був у списках зниклих безвісті. Тільки 23 серпня експертиза підтвердила загибель.
Батько Владислава на АМКР працює машиністом тепловоза. Влад хотів самостійно опанувати професію та постійно це повторював. Наполегливо вчився.
«Тоді ми разом працювали у гірничому департаменті, вивозили породу, концентрат, агломерат. Владислав одразу показав себе, як цілеспрямована людина, яка хоче стати професіоналом та досягти успіхів у своїй справі. Він був дуже уважним, ставив багато запитань по роботі. Було одразу зрозуміло, що Влад прагне розвитку. Якби не війна, я впевнений, він став би машиністом тепловоза та продовжував рухатися вперед у професії. За характером Влад був веселий, людяний, завжди готовий допомогти. Та й в особистому житті у нього було все гаразд. Але війна змінила його долю. Захищати Україну Влад пішов з перших днів повномасштабного вторгнення росіян. Дуже важко та гірко усвідомлювати, що Владислава Жарікова більше немає з нами. Йому назавжди залишиться 28 років», — сказав Ян Глушняк, машиніст тепловоза ЗЦ № 2.
Вічна пам'ять Герою! Вклоняємося за подвиги.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що війна забрала у Кривбасу Станіслава Пасічника.
