Як розповідає сама постраждала журналістка Тетяна ЗАЄЦЬ, «Ты уволена!» — такими словами її зустріла директорка, коли іона повернулася з відпустки
На телеканал надійшов позов від управління капітального будівництва виконкому криворізької міської ради через мій сюжет про протирадіаційні укриття в школах Кривого Рогу. Ті самі укриття, які мають рятувати дітей під час обстрілів. На фото — його верхня частина — футбольне поле після першого дощу.
Над матеріалом працювала команда — вичитали, поредагували, зауважень не було ні до ефіру, ні після нього. Ані від команди, ані від глядачів.
А після позову мене раптом оголосили «профнепридатною».
Без рішення суду.
Формально я сама написала заяву. Але правда в тому, що після тиску, принижень і повної відсутності вибору я була змушена це зробити. Про можливість продовжити працювати не йшлося взагалі. Ситуацію створили так, щоб у мене не залишилось альтернатив.
Суть претензії — окремий абсурд.
Виявляється, матеріал, на думку позивача, «створює негативну психологічну напругу в місті та формує негативне ставлення до органів місцевого самоврядування».
Тобто не проблеми з будівництвом укриттів.
Не підрядники без досвіду.
Не завищені ціни.
А журналістський матеріал — проблема.
Саме він, виявляється, «псує психологічний клімат».
Друзі, навмисно не цитую документ повністю — не хочу маніпуляцій і не хочу шкодити юридичній оцінці. Але суть очевидна: говорити про небезпечні речі — означає «дестабілізувати».
Принаймні так вважають криворізькі чиновники, виходить?
Як на мене, журналістика — це не комфорт для чиновників, а право громади знати правду.
Телебачення — це колективна праця і колективна відповідальність. Я виконувала редакційне завдання і захищала інтереси криворіжців, які мають право знати, чи безпечно їхнім дітям перебувати в укриттях.
Ця історія — не про мене. Вона про те, як легко тему безпеки дітей можна назвати «психологічною загрозою», а журналістку — зробити крайньою. Сьогодні це один сюжет.
Завтра — мовчання про інші проблеми. Післязавтра — норма, де критику прирівнюють до дестабілізації та під цим формулюванням можна прибрати будь-яку незручну розмову.
Сьогодні — укриття. Завтра — опалення, вода, корупція, війна. Післязавтра — звичка мовчати.
Трохи додам про мій «непрофесіоналізм»: в мене понад 20 років журналістського стажу. Я працювала на радіо, в газеті, пресслужбі, інформаційній агенції.
Більшу частину часу я присвятила роботі на телебаченні: журналісткою, редакторкою, ведучою та авторкою програм. В мене фахова освіта, я член НСЖУ з 2006 року, маю низку національних професійних відзнак.
Проєкт «Про Кривий Ріг» на 11-му каналі я робила півтора року.
Не скажу, що було легко.
Але мені дійсно було не все одно, що криворіжці мерзнуть взимку у власних квартирах. Бо в кімнатах було не більше ніж + 8, як вам?
Я підтримувала родини загиблих, військовополонених та безвісти зниклих. Я дійсно бажала, щоб у місті з’явився військовий меморіал.
Стоячі по коліно у воді з оператором, ми знімали діряві труби у підвалі. Ми лізли у кожну щілину, де була проблема і висвітлювали її. Я робила все, що могла, аби допомогти.
Писала купу запитів у мерію.
Бо те, як живуть у Кривому Розі, дійсно потребує уваги.
Але мене звільнено.
Проєкт на паузі.
І не відомо, чи його продовжуватимуть знов.
Цей досвід став для мене важким, але я сподіваюсь, що розголос цієї історії багатьом дозволить зробити самостійні висновки.
І останнє, за ці два дні, я отримала таку шалену підтримку криворіжців, на яку і не сподівалася. Мені багато писали та дзвонили, пропонували допомогу.
Я вражена.
Дякую вам усім.
Не опускайте руки, боріться.
Подумки з вами.
КОМЕНТАРІ ЖУРНАЛІСТІВ Кривого Рогу
Ольга Гончар-Хвостова
Не можу не поширити. Журналістку звільнили з дніпровського телеканалу через позов одного з управлінь «криввиконкому» щодо матеріалу про укриття в КР, бо це матеріал, на думку позивача, «створює негативну психологічну напругу в місті та формує негативне ставлення до органів місцевого самоврядування». Обоже, абсурд не має дна
Тетяна Заєць, ви крута журналістка. Дякую за матеріали і позицію. Хочеться, щоб ви працювали і надалі в такому дусі. Тримаю кулачки!
Наталя ШИШКА
11 КАНАЛ: НЄ ВЛЄЗАЙ — УБЙОТ
Пінчуківський канал вказує на двері журналістці, отримавши позов від управління капітального будівництва Криворізького міськвиконкому в особі Валерія Катькіна через сюжет про протирадіаційні укриття, до якості виконання робіт з будівництва яких виникли питання після першого ж дощу.
У європейській практиці та в демократичному суспільстві це дуже погана історія, коли орган влади позивається до журналістів. Погана для органу влади. А в цьому випадку вона стала поганою для журналістки. Канал вирішив її позбутися. Щоб що? Щоб злитися з криворізькою владою в екстазі договорняка? Контент усе розкаже сам за себе, якщо далі існуватиме проєкт «Про Кривий Ріг».
І щоб два рази не вставати, хочу наголосити на нікчемності позову. У ньому навіть не вказано, яка саме інформація, яка стосується безпосередньо позивача, є недостовірною.
Просто не подобається сюжет. Так нам теж багато чого не подобається включно з укриттями, поверхня над якими після першого ж дощу іде хвилями.
Також у позові зовсім не обґрунтовано, як саме постраждала репутація управління: може, з Катькіним після сюжету перестали здоровкатись?
Сказав би спасибі, що хоч не плюють в обличчя, бо декому з Криворізького виконкому довелось пізнати це відчуття.
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
