1 травня стало днем вшанування пам'яті 4 полеглих воїнів – випускників Криворізької гімназії №52 «Діалог». На фасаді закладу встановили іменні меморіали, з викарбуваними на них історіями Олександра Вражи, Василя Печерського, Романа Осипенка, Дмитра Неймата – захисників, які ціною найдорожчого, боронили цілісність і незалежність України та волю рідних, знайомих та співвітчизників.
Олександр Вража з юних років займався спортом – брав участь у змаганнях різного рівня, з футболу, мав багато нагород та відзнак. закінчив з відзнакою Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей, який та отримав професію підземного прохідника. Після чого працював прохідником 4 розряду дільниці №3 ш. «Криворізька». Відслужив строкову службу та мав звання «Старший солдат».
Початок повномасштабного вторгнення Олександр зустрів будучи старшим солдатом, гранатометником 2 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного відділення, 2 мотопіхотного взводу, 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0693.
«Він був добрий, веселий, завжди шуткував, як би не було тяжко. Коли він загинув, звістка була дуже жахлива для мене. Пам'ять завжди буде в серцях!» – прокоментував побратим загиблого.
27 червня 2023 року Олександр та його побратими вийшли на бойове завдання та потрапили у ворожу засідку. Олександр та його побратими загинули від вибухової травми в районі населеного пункту Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області.
Воїн отримав почесну відзнаку «Хрест 54 ОМБР» та був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня – посмертно.
Василь Печерський після школи навчався в Криворізькому комерційному технікумі. В 2000 році здобув освіту за спеціальністю «товарознавство і комерційна діяльність».
Чоловік розпочав свою трудову діяльність менеджером у ТОВ «Опт-сервіс». Через пів року працевлаштувався на «АрселорМіттал Кривий Ріг», певний час був охоронцем на ЦГЗК, потім пов’язав своє життя з підземним Кривбасом. Працював на шахтах підземним гірником, машиністом бурової установки, а піднабравшись досвіду, обійняв посаду дорожно-колійного робітника.
Розповіла про те, що захоплювало її чоловіка Лариса Печерська: «Захоплювався історією. Я дивувалася скільки він всього знав, тримав в голові. Діти дуже полюбляли, коли він розказував якісь історії, з нашої історії, України. Багато читав, багато документальних фільмів переглядав. Діти тепер теж люблять історію, бо їх батько навчив».
На початку повномасштабної війни приєднався до лав захисників. Ніс службу гранатометником 2-го відділення 3-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0920. За час служби отримав дві контузії, підлікувавшись – одразу повертався на фронт.
2 травня 2023 року у бою отримав смертельні поранення біля Часового Яру Донецької області. У нього залишилися мати, дружина і два сина – 25 та 12 років.
Героя посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Роман Осипенко добре навчався та брав активну участь у шкільних олімпіадах. У 2018 році у КНУ здобув диплом магістра з відзнакою. У 2018-2019 роках пройшов строкову службу в Одесі, після чого повернувся до Кривого Рогу і працював на руднику «Суха Балка» гірничим майстром, виконувачем обов’язків заступника начальника дільниці №27 шахтобудівельного управління.
Роман був закоханий у справу, віддавав всього себе роботі, здобуванню нових навичок, вдосконаленню технологічних процесів. Також захоплювався велотуризмом, спортом, подорожував та хотів побачити світ.
Мав міцну, дружню родину, був добрим, чуйним, турботливим чоловіком та відданим другом, який завжди прийде на допомогу. Роман був справжньою опорою для молодшої сестри та глухонімих батьків.
7 грудня 2022 року чоловіка призвали. Гірник став воїном — старшим солдатом, командиром відділення 43 ОМБр1 механізованої роти 1-го взводу 1-го відділення військової частини А4698.
Оборонець загинув 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка, що на Луганщині.
Героя нагородили відзнакою «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, посмертно.
Дмитро Неймат після школи і Криворізького технікуму Національної металургійної академії України пройшов строкову службу. У 2014 році підписав контракт та повернувся до рідного міста нацгвардійцем в/ч 3011.
«Дмитро був дуже справедливий, розумний, світлий. Відданий товариш, люблячий син, батько і чоловік. Мріяв про кар’єру військового», — розповіла, яким за характером був воїн Світлана, його мама.
У 2017 році вступив до Національної академії внутрішніх справ, а в 2020 році здобув ступінь бакалавра. Під час служби він почав цікавитися стрільбою і доріс до кандидата у майстри спорту.
8 лютого 2022 року поїхав на ротацію до міста Маріуполь, та з перших днів повномасштабного вторгнення стояв на обороні міста і України.
19 квітня 2022 року під час бою за «Азовсталь» штаб-сержант поліг смертю хоробрих. У нього залишилася мама, дружина і син.
Захисника посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
«Сьогодні на території нашого закладу відкрито ще 4 меморіальні дошки. Деяких хлопців знала особисто, тому сьогодні боляче і важко, як усім рідним і близьким відчувати цю втрату. Але я впевнена, що навіть ті хлопці, яких я не знала – гідні сини нашої держави, які захищали наш спокій, наше мирне життя. Ми, наше покоління, майбутнє покоління гімназистів будуть пам’ятати цих хлопців, наших героїв. Ми будемо виховувати такі здавалося б звичні, але надскладні якості С це гідність, це – повага, це – любов, це – вірність. І ці пам’ятні дошки будуть нагадувать нашим і майбутнім поколінням про героїзм і патріотизм наших хлопців-випускників», – підсумувала Вікторія Деркач, директорка гімназії.
Нагадаємо, що у Кривому Розі відкрили п’ять меморіальних дощок на честь полеглих Героїв.
