Як розповідає «Військова частина 3011 Національної гвардії України», у травні цього року, під час відбиття ворожої атаки на Покровському напрямку, криворізький гвардієць отримав осколкове поранення в голову та ще п’ять днів залишався на позиціях разом із побратимами
Бойовий шлях у лавах Національної гвардії України боєць розпочав ще наприкінці 2020-го року – проходив строкову службу.
З початком повномасштабного вторгнення спершу охороняв державні об’єкти, але згодом підписав контракт і виконував бойові завдання на Херсонщині й Донеччині.
«Ми поїхали на Покровський напрямок на початку березня. Пройшли бойове злагодження. І почали виходити на позиції. Я був досить великий період там, до двох місяців. Перший раз коли заходив було більш-менш, в нас була задача утримувати позиції та відбивати атаки росіян. Коли мої побратими виходили я ще залишився – тримали оборону з двома бійцями з бригади «Червона калина», — розповідає Волинь.
Під час одного з постійних штурмів на позицію, де був Андрій, забігло двоє росіян та почали проситися в укриття.
«У нас на позиції було укриття з міцними дверима, а перед ним — невеликий навіс, як тамбур. Коли росіяни забігли в окоп, то почали кричати нам, що вони «свої». А я у відповідь – здавайтесь. Вони сказали, що не будуть. А невдовзі прилетіла «пташка» зі скидами та одного з них «затрьохсотило». Ще раз запропонували здатися – не захотів. А коли спробував втекти, то у нього нічого не вийшло. Там і залишився в полі. Назавжди», — згадує нацгвардієць.
Волинь двічі заступав на позиції — загалом провів там майже два місяці.
«31-го травня, десь пів на восьму вечора, нам передали по рації, що в нашому напрямку рухається ворожа група — від 3 до 5-ти людей. З побратимом з «Червоної калини» вдвох пішли їх зустрічати. Ми прийняли ближній бій, перестрілювалися десь в 20-ти метрах. В цей час по нас почав працювати 120-й міномет, fpv-дрони, скиди. Але ми не розгубилися і дали нормальну відсіч. Трьох ми точно «задвохсотили». Під час бою один з росіян закинув гранату в бійницю, де я знаходився з побратимом. Побачив її, крикнув «Граната!» Розвернувся, закрив собою побратима. Одразу почало дзвеніти у вухах, побачив, що потекла кров. Натягнув турнікет і далі продовжили бій. Не можна було втрачати ні секунди – це було наше життя», — розповідає Андрій.
Після поранення гвардієць ще декілька днів пробув на позиції та згодом був евакуйований до медичного закладу. Зараз Волинь проходить лікування — і вже планує повернутися до побратимів.
«Потрібно захищати нашу країну», — каже він.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
