Оксана ЛЕВКОВА, Голова правління ВГО «Не будь байдужим!», кандидат наук із соціальних комунікацій розповідає про криворіжця Залужного, який потрапив в полон в Маріуполі
«Уночі мій чоловік бігав за російським солдатом із сокирою. Таке йому постійно снилося, — згадує Оксана з прізвищем Залужна, яка до екс-Головномандувача не має жодного стосунку. – Це у нього ще з часів АТО. Тому й не погоджувався ночувати зі мною у нашій спальні – боявся, що переплутає мене з нападником і мені зашкодить».
Віталій Залужний, який колись давно працював міліціонером, а потім — слюсарем на «Арселор-Мітал», у Кривому Розі, пішов на війну ще у 2014 р.
Був командиром танка (17-та Криворізька бригада ім. К. Пестушка), пройшов безліч гарячих точок.
«Всьому є своя ціна, — каже жінка. – Ціною його медалей і відзнак («10 років сумлінної служби», «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України») є контузії, поранення, моторошні сни».
Ночуючи у бліндажах Донеччини у 2014 – 2015 рр, він клав коло себе сокиру, щоб у разі загрози змогти себе захистити. Коли з якихось причин його вночі будили побратими, то він реально хапав сокиру в руки… Така його поведінка була доведена до автоматизму.
Тому під час перебування вдома, у Кривому Розі, щоб не проявляти агресію у стосунку до коханої, він просто лягав спати в іншій кімнаті (без сокири) і точно знав, що в разі, якщо йому насниться напад, то він якщо і битиме когось, то подушку чи ковдру…
«А я справді була для нього кохана, а не просто дружина, — усміхається жінка. – Він до мене на побачення приходив пішки аж з Зарічного!» (віддалений від Оксаниного помешкання мікрорайон Кривого Рогу). Читав дівчині вірші, дарував квіти, причому і того, і того – багато і роками»…
«Тепер усе не так, — каже Оксана. – У полоні, де він перебуває з травня 2022-го року, в нього пригнічений голос, він сильно схуд… Вийшов туди з маріупольської «Азовсталі», причому з трьома побратимами, з якими вони виконували на танку якесь особливе бойове завдання, в результаті якого відірвалися від більшості своїх…. Тому поки всі їхні з 17-ї танкової були в полоні у Макіївці, вони, наприклад, були у Свердловську».
Говоримо про дітей.
Їх у Залужних двоє: син і донька.
Вже дорослі.
«Ніколи не забуду, — каже Оксана, — як Віталій просив мене ніколи не сварити їх. «Я в АТО бачив, що таке заплакані діти, причому масово, — казав чоловік. – Це дуже страшно. Так не має бути. Діти мають сміятися».
… Ось уже 4-й рік вдома, у криворізькій квартирі, на Віталія Залужного чекають рідні, 4 кішки (!!!), безліч книжок з всесвітньої історії та історії України та копії старовинних мечів та шабель.
«Дуже любив історію та історичні артефакти, — каже Оксана. – У клубах історичних реконструкторів ніколи не був, але завжди надихався звитягами давніх полководців. Може, саме згадки про їхній аскетизм, мужність і цілеспрямованість тримають його на плаву в полоні. Я в цьому впевнена».
Фото — автора
Оксана ЛЕВКОВА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
