Уперше в історії Північного ГЗК після успішного навчання та стажування за кермо кар’єрного автосамоскида сіла тендітна водійка – Анна Вавілкіна. Наразі жінка вправно кермує велетенською технікою та на рівні з чоловіками виконує виробничі плани.
Для автоколони №1 гірничо-транспортного цеху №2 Північного ГЗК, що працює в Ганнівському кар’єрі, присутність жінки за кермом гірничої машини стала справжньою дивиною. Коли Анна Вавілкіна прийшла на стажування, чоловічий колектив розділився навпіл. Одні вважали, що панянка скоро розчарується у своєму виборі й втече, інші підтримували сміливицю, спостерігаючи, як та серйозно ставиться до нової роботи.
Вчитися новому і різному
До того, як опинитися у статусі водійки кар’єрного самоскида, Анна опанувала чимало інших професій, які, здавалося б, зовсім не поєднувалися одна з одною. З дитинства талановита дівчина займалася музикою і мріяла стати профі у цій царині. Навіть вступила до Дніпропетровського музичного училища імені Михайла Глінки. Травма руки перекреслила перспективи стати відомою бандуристкою, проте повернула дівчину у бік медицини, якій вона присвятила чимало років.
Коли у 2014 році почалася війна, Анна пішла на службу за контрактом зв’язківицею. А через те, що часто допомагала на кухні дівчатам, вирішила не гаяти часу та вивчитися й на кухарку.
На Північний ГЗК жінка прийшла після звільнення зі служби. Працювала машиністкою компресорних установок на дільниці з обслуговування та ремонту об’єктів повітропостачання ЦТВШГ. Не маючи одразу спеціальної освіти, вона вчилася у своїх керівників. Ходила машзалом, креслила схеми, радилася із досвідченими колегами і невдовзі заслужила їхню повагу. Два роки тому вона закінчила Індустріальний фаховий коледж, де вивчала галузеве машинобудування і здобула спеціальність механікині. Коли ж Анна вирішила перейти на самоскид, впевнена у її здібностях начальниця дільниці Алла Курцембаум надала їй щиру підтримку.
Від ідеї – до втілення
До реалізації свого задуму Анна підійшла планомірно. За плечима вона вже мала великий водійський стаж. Але ж на легковому авто. Тому подалася до автошколи, аби здобути потрібну категорію — С. З новенькими правами прийшла до навчального центру ПівнГЗК і озвучила своє бажання сісти на самоскид. Спершу працівники центру сприйняли це, як жарт. Але жінка була налаштована більш, ніж серйозно.
— «Що тут смішного? Війна не закінчилася, хлопці воюють, ви ще бігати за мною будете. Приймайте документи, а там побачимо, чи зможу я, чи ні», — сказала я тоді. А за деякий час мене запросили на заняття, — згадує Анна Вавілкіна
— Я тоді саме проводив перше заняття для нової групи в укритті, — розповідає викладач навчального центру Володимир Головченко.- Сходяться хлопці, мені це звично, роблю перекличку. Коли заходить невисокого зросту симпатична жінка і сідає за стіл. Я спитав, чи не помилилася вона бува аудиторією, коли чую від неї: «Ні, я є у списку». Подивився – точно є! Я був здивований, адже за свою викладацьку практику я навчив майже 800 чоловіків, а тут уперше – жінка. А ще більшим був мій подив, коли на моїх лекціях вона усе записувала на диктофон, а на відео знімала усе те, що я виводив на екран. Такого ні до неї, ні після неї я не бачив. У Анни Василівни дуже скрупульозний підхід до навчання. Вона задавала питання і до занять, і після. Дотепер ми підтримуємо зв’язок і я тішуся її успіхам.
Хоча на початках специфічні технічні терміни нелегко давалися учениці, вона засвоїла їх наміцно і блискуче здала екзамен з теорії.
Анна та її «ластівка»
Настала черга стажування у кар’єрі. Для розуміння, жінка мала опанувати 136-тонний кар’єрний самоскид заввишки майже шість метрів і завширшки – сім. Одне лише його колесо було вище водійки удвічі.
— Мене це не злякало. Там все так грамотно влаштовано, що коли підіймаєшся до кабіни і сідаєш за кермо, то технологічний шлях і машину на ньому відчуваєш приблизно, як у звичайній автівці. Трохи довелося призвичаїтися до вібрації, бо маю невелику вагу. Хлопці сміялися, коли бачили, що я ледь дістаю до
педалей. Коментували, що мені треба лабутени на роботу взувати. Але зараз все нормально, все вдається. Треба ж було втерти носа тим, хто не вірив у мене, — жартує Анна.
Досвідчений водій автотранспортних засобів у Ганнівському кар’єрі Олександр Житко, який стажував Анну Вавілкіну, задоволений її результатами. Він відзначає акуратну манеру їзди і наразі, коли водійка вже понад два місяці працює самостійно, повсякчас надає їй підтримку.
— Я чув лише позитивні відгуки про нашу першу водійку вже після стажування і тепер не маю до її роботи жодних питань, — ділиться начальник технологічної автоколони №1 ГТЦ-2 Костянтин Сабінін. – Вона належним чином і у повному обсязі виконує усі свої обов’язки з вивозу гірничої маси нарівні з колегами-чоловіками. А стосовно обслуговування автомобіля, то якщо їй десь фізично важкувато, то вся зміна стоїть за нею горою і допомагає.
Доброго роду й доброго серця
Сьогодні у планах Анни Вавілкіної – просто працювати. Наразі їй це дуже подобається. Розповідає, що з радістю йде на роботу, а від спілкування з колегами отримує великий заряд позитиву.
— Пам’ятаю, була зовсім маленькою, а моїм братам подарували чудову іграшку — велику вантажну машину. Так я одразу почала проситися за кермо. У мене навіть фото це пам’ятне є, де я сиджу у тій машині. Що це, як не доля! — сміється Анна.
А ще жінка хоче, щоб усе добре було з її рідними. З донечкою Анастасією, яку вона у 2022-му ледь витягла з окупованого Бердянська, де та навчалася на логопеда. Зараз з нею усе гаразд. Щоб ще довго активною і непосидючою була її мама Надія Островська – засновниця хору ветеранів Північного ГЗК «Північанка». Багато хто з північан знає, скільки сил та віддала цій справі, а ще власноруч вишила концертні костюми для виконавців, які їм слугують і досі. З чоловіком Сергієм Слободяном, полковником саперної служби Державної спеціальної служби транспорту, чия робота – розмінування українських земель – пов’язана з постійним ризиком для життя.
Є місце у серці Анни і для пухнастих друзів. Вона опікується бездомними тваринами, яких побільшало після того, як люди, тікаючи від війни, лишали своїх домашніх улюбленців. На їхнє годування і лікування щомісяця йде чимала частина прибутку жінки.
А найбільше Анні Вавілкіній подобається відповідати сьогодні на питання про свою роботу фразою: «Я працюю водійкою самоскида!» І ловити у відповідь реакції подиву і захоплення.
