«Пальне для броні — це живий пульс бою»: історія командира взводу підвозу ПММ 17-ї Криворізької ОВМБр Сергія на позивний «ЗІНА»
Без пального не рушить з місця жоден танк, не виїде на позицію артилерія та не буде здійснено евакуацію пораненого. Військова логістика — це не просто розрахунки, тонни вантажів і паливозаправники. Це артерії війни, якими щодня й щоночі тече життєва сила нашої оборони.
До Дня фахівців логістичного забезпечення ЗСУ пропонуємо історію командира автомобільного взводу підвозу пально-мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення 17 ОВМБр — Сергія на позивний «ЗІНА».
Про заправку танків під обстрілами в Бахмуті, нічні пошуки підрозділів у лісосмугах Часового Яру без світла й навігації та про те, чому справжній командир має завжди бути поруч зі своїми людьми.
Про вибір шляху. Напрямок військової логістики Сергій обрав свідомо. Свого часу він закінчив цивільний виш за спеціальністю, безпосередньо пов’язаною з автомобільною логістикою. Після навчання був направлений до підрозділу ПММ на вакантну посаду і відтоді продовжує службу за фахом, де цивільна освіта приносить максимальну користь.
Перші кроки в професії. Один із перших бойових викликів стався в Бахмуті, де потрібно було заправити два танки бригади. Працювали безпосередньо в зоні ураження, під щільним ворожим артилерійським обстрілом.
Сховавшись у найближчому укритті разом із механіком-водієм танка, Сергій почув від нього, що потрібно негайно забрати бензовоз з-під вогню. На це командир запропонував від’їхати бронетехнікою в безпечніше місце для спокійної заправки.
Механік здивувався: «Та ні, ти що! Там же зараз стріляють!» Попри курйозність моменту в критичній обстановці, загроза була абсолютно реальною. Хлопці дочекалися завершення обстрілу й успішно виконали завдання.
Еволюція досвіду. З набуттям бойового досвіду сприйняття логістики змінилося кардинально. Починаєш по-іншому цінувати час, раціональніше його використовувати та миттєво розставляти пріоритети. Глибоке розуміння ланцюга постачання дозволяє за лічені секунди оцінити обстановку, спрогнозувати ризики й ефективно організувати роботу взводу.
Відповідальність та лідерство. Головна складність командування — колосальна відповідальність за життя людей і своєчасність постачання на «нуль». Потрібно досконало знати маршрути, володіти оперативною обстановкою та вміти знаходити підхід до кожного бійця.
Сергій будує довіру власним прикладом, не створюючи штучних бар’єрів між собою та підлеглими. За потреби він працює на рівних із водіями: допомагає ремонтувати й обслуговувати техніку, приймати пальне чи вирішувати побутові питання. Коли бійці бачать, що командир не ховається за їхніми спинами, виникає справжнє взаєморозуміння.
Сучасні виклики. Найбільша загроза сьогодні — цілеспрямовані удари ворожих FPV-дронів. Під час кожного виїзду необхідно враховувати ризик атаки як під час руху, так і під час перекачування пального. Це вимагає від особового складу граничної пильності й постійного спостереження за небом.
Цілодобовий режим 24/7 став звичним робочим ритмом, де кожен чітко знає свої обов’язки, а головне — підтримує одне одного.
Найбільшу гордість за свій взвод Сергій відчув під час нічного завдання із заправки танкової роти в районі Часового Яру. Через роботу ворожого РЕБ навігація не працювала, а рухатися доводилося приховано, без увімкнених фар. Майже дві години в суцільній темряві хлопці шукали танкістів, замаскованих у лісосмузі. Попри надскладні умови, підрозділ знайшли й повністю забезпечили пальним.
Для молодших командирів головна порада від Сергія проста — будувати міцний і злагоджений колектив. Без взаєморозуміння та щирої взаємовиручки виконувати бойові завдання на фронті неможливо.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
