Як повідомляє «253-й Криворізький окремий штурмовий полк «Арей», у бійця з позивним Маріуполь до війни в рідному місті був свій шиномонтаж. Також займався з братом ремонтом і продажем машин. За освітою – тракторист
Повномасштабна війна почалася для нього раптово і несподівано.
– Ми про майно взагалі забули. Я їздив машиною по місту, збирав поранених і відвозив до лікарні. Когось встигав довозити, когось ні. У більшості випадків не довозив поранених. Люди з втраченими кінцівками на жаль стікали кров’ю. Колеса пробиті, об’їжджаєш завали… Сусідів свої поховав. Довго лежали. Дівати нікуди було.
— З Маріуполя вдалося вибратися через Запоріжжя. Поїхав до Бахмута, де мешкав батьків товариш. У нього була п’ятитонна вантажівка.
Маріуполь з братом одразу зайнялися волонтерством – возили військовим все необхідне. Поки не згоріла машина після ворожого удару… В машині було багато інструментів, адже вантажівка була як міні-СТО на колесах.
Коли в Бахмуті було вже неможливо жити, Маріполь переїхав до Дніпра. Продовжував займатися волонтерством.
Хотів піти в армію, але його не брали, бо він сирота, та ще й брат пішов служити й на Курщині отримав важке поранення. Але в травні Маріуполя таки призвали. Так він потрапив у полк «Арей».
На навчаннях робив упор на стрільбі й медицині.
– Я уважно слухав інструкторів. Головного медика з позивним Циркач. Якби я в Маріуполі володів цими знаннями, певно зміг би врятувати більше людей, – каже боєць.
Знання з медицини знадобилися кулеметнику й на фронті. В боях у Запорізькій області отримав важке поранення, втратив частину лівої ноги, права була сильно посічена уламками, але її вдалося врятувати якраз завдяки здобутим на навчаннях знанням.
Казав побратимам, як надавати допомогу, оскільки сам втратив багато крові й був не в змозі собі допомогти:
– Дуже вдячний хлопцям за допомогу. Навіть ті, з ким проходив базову підготовку, писали-дзвонили, коли дізналися, гроші надсилали на картку. Ніхто не відвернувся. Не дарма мені говорили, що справжні друзі будуть лише в армії…
Тут не посперечаєшся: бойове братерство – на все життя.
Всі на фронті різні і за професією, і за характером, і за можливостями.
Та мета в одна – перемога.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
