«Не бійтеся робити свою роботу»: історія командира зенітного взводу, який захищає українське небо у складі 17-ї Криворізької ОВМБр
Захист неба — це робота, де рахунок іде на секунди, а ціна помилки вимірюється людськими життями. Про свідомий вибір шляху військового, відповідальність за людину в строю та сучасні виклики протиповітряної оборони розповідає Антон — командир зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону 17 ОВМБр.
Свій професійний шлях Антон обрав ще у 2019 році, вступаючи до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Тоді перед ним стояв вибір між факультетами, але рішення захищати небо від повітряного нападу ворога було абсолютно свідомим.
«Це рішення досі непохитне, — зазначає офіцер. — Я знав, куди йду і для чого».
Після випуску у 2023 році молодий лейтенант прибув за розподілом до військової частини, і вже через два місяці відбувся його перший бойовий виїзд у район Часового Яру для прикриття танкових підрозділів.
«Тоді були змішані почуття: хвилювання, щоб завдання пройшло ідеально, і справжня ейфорія від того, що ти — молодий офіцер — одразу робиш важливу та велику справу», — пригадує Антон.
Для командира взводу військова служба — це насамперед турбота про людей. Головні пріоритети Антон формулює чітко: збереження життя та здоров’я особового складу, збереження зброї й техніки та якісне виконання бойового завдання.
Робота зенітників — це завжди командний результат, де кожен номер обслуги чи стрілець-зенітник виконує критично важливу функцію.
«Від часу залежить надзвичайно багато: життя підрозділів, які ми прикриваємо, безпека цивільних у тилу та успіх логістики. А щодо довіри в колективі — усе просто: я даю людям можливість виконувати їхню роботу і сам не цураюся жодної справи разом із підрозділом».
Сучасна війна вимагає від зенітників постійної адаптації. Якщо на початку застосування ударних БпЛА типу «Shahed» їх знищення було стандартним завданням, то сьогодні ворожі цілі стали складнішими: вони літають вище, швидше, з’являються екземпляри з реактивними двигунами.
«Технологічний прогрес у військах ППО — це врятовані життя. Сучасні технології варто опановувати, бо деякі застарілі зразки озброєння вже втрачають ефективність. У моєму підрозділі бійці з інтересом вивчають нове, адже це прямий шлях до якісного виконання завдань».
Офіцер також звертає увагу на емоційну стійкість під час цілодобового чергування. Щоб уникнути вигорання під час постійної розвідки, у підрозділі застосовують гнучку ротацію обов’язків між тими, хто спостерігає за небом, і тими, хто перебуває в готовності із засобами ураження.
Для кожного зенітника момент знищення ворожої цілі карбується в пам’яті на все життя.
«Мені додає гордості за кожного бійця те, що вони не бояться працювати по ворогу. А коли є влучне ураження — це спільна радість усього підрозділу».
Звертаючись до тих, хто тільки обирає свій шлях або вагається щодо спеціальності протиповітряної оборони, Антон дає коротку, але влучну пораду:
«Не бійтеся робити свою роботу! Завдяки кожному з нас цивільне населення живе, воїни на передньому краї завдають вогневого ураження ворогу, а логістика працює. Усе це щодня наближає нашу Перемогу»
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
