Як повідомляє криворізький підрозділ «253 окремий штурмовий полк «Арей», Жига прибув до Арей у костюмі з краваткою. Цим дуже всім запам’ятався. Це було у лютому 2024 року
Завжди на позитиві.
Схоже, це його девіз по життю.
Хоч побачив він уже на війні немало.
Зараз він командир відділення ПТРК, але займається евакуацією поранених фактично з самого пекла.
«Забирали пораненого з бліндажа, – розповідає про нещодавній вихід. – Іти далеко – сім кілометрів в одну сторону. Маршрут контролюється з неба і нашими, і їхніми. Були прильоти. Посадки випалені. Ми вчотирьох були. Ще з нами група виходила на ротацію, хлопці допомагали нам. Посадкою важко дуже з пораненим. Через день пішли ще за одним пораненим вчотирьох – ледве дотягли. Першого ушістьох несли. На одному – шість автоматів, інші несли бійця. Один наш хлопець три дні чекав під деревиною, де сховався, поки його врятують – перебита нога в нього, рука прострелена. Я йому дві ноги до купи змотав, дошками, які познаходили, закріпив. Турнікети постягував – і побігли. Поранений ледве не цілував нас. Дуже радий був. Навіть на біль не жалівся».
Кожні двісті метрів доводилося лягати й перечікувати обстріл, згадує Жига. У деяких хлопців був перший вихід. Важко було впоратися з хвилюванням, але бійці впоралися.
Жига поводився спокійно й цим вселяв упевненість у побратимів.
Хоч сам насправді переживав.
«Якби хтось один дав паніку, ми б там не познаходили один одного, – каже. – Ми всі разом обдумували свій вихід і працювали злагоджено як команда. Кожну ділянку проходиш і обдумуєш як вірно все зробити. А коли кілометр лишається пройти ще більше переживаєш».
На щастя, все пройшло добре, всі повернулися цілі й винесли бійців, які потребували допомоги. Тепер є час на відновлення й відпочинок.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
